(НЕ) СВОБОДА СЛОВА В УКРАЇНІ: БОРОТЬБА З ПРОПАГАНДОЮ ЧИ «ЗАЧИСТКА» ТЕЛЕПРОСТОРУ?

Український парламент прийняв постанову про схвалення пропозицій щодо застосування санкцій до каналів «112 Україна» та NewsOne, і вніс їх на розгляд Ради національної безпеки і оборони, яка повинна ухвалити остаточне рішення. Ці медіа депутати звинувачують в антиукраїнській позиції та російській пропаганді, а у тому, що їхніми власниками є «про кремлівські» особи. Щоправда жодних фактів та відповідної аргументації в пояснювальній записці не наводиться. Крім того, подібне рішення є спробою позасудового впливу на телеканали в обхід передбаченої чинним законодавством процедури.

Учорашні гості – сьогоднішні кати?

4 жовтня Верховна Рада України звернулася до Ради національної безпеки і оборони (РНБО) з приводу діяльності українських телеканалів «112 Україна» та «NewsOne». За документ проголосувало 229 народних обранців. Депутати вбачають у роботі цих каналів «системні ознаки наслідування дискурсивних практик російської імперсько-шовіністичної пропаганди», тобто прояви російської пропаганди та поширення ідеології тероризму.

У додатку до постанови перелічено сім юридичних осіб, через які працюють ці канали. Постанова передбачає різні види санкцій: блокування активів, заборона на виведення капіталу, анулювання або зупинення ліцензій, обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування тощо.

Формальним приводом таких дій ВРУ стала петиція «припинити антиукраїнську діяльність телеканалів «112 Україна» і «NewsOne» на сайті парламенту, які зазвичай депутати ігнорують, але не в цьому випадку. За короткий час звернення до нардепів зібрало понад 25 тисяч підписів. У понеділок спікер Андрій Парубій повідомив журналістам, що доручить профільному комітету підготувати текст постанови, а вже в четвер депутати за неї проголосували. Феноменальна злагодженість. Примітно, що багато хто з нардепів, які голосували за цю постанову, неодноразово відвідував ефіри каналів «112» і «NewsOne». Крім того, більшість депутатів, які віддали свої голоси «за», неодноразово робили публічні заяви про необхідність захисту свободи слова і недопущення втручання держави в роботу ЗМІ.

Окрема думка

Проти цього рішення виступив тільки «Опозиційний блок». З 43 депутатів цієї фракції проти проголосувало 38 парламентаріїв, троє були відсутні, а двоє не проголосували.

Нардепи Олександр Вілкул і Нестор Шуфрич зареєстрували проект постанови 9157-П про скасування рішення Верховної Ради щодо запровадження санкцій до власників телеканалів «112 Україна» та «NewsOne». Депутати стверджують, що відповідний проект постанови 9157 було ухвалено з порушенням Конституції та регламенту ВР. Зокрема, як зазначають у пояснювальній записці Шуфрич і Вілкул, під час ухвалення цього рішення було зафіксовано факти неперсонального голосування, крім того, проект постанови готував не основний комітет, а депутати з кількох комітетів.

Відповідно до Закону України «Про Регламент ВРУ» голова парламенту може підписати постанову про схвалення пропозицій щодо застосування санкцій до юридичних осіб, пов’язаних з телеканалами «NewsOne» і «112 Україна», після розгляду поданих проектів постанов про скасування. За словами спікера Андрія Парубія, розгляд відповідних постанов відбудеться вже на найближчому пленарному тижні, також він висловив переконання, що постанови про скасування будуть відхилені.

Тим часом в ОБСЄ закликають владу не вводити санкції проти «112 Україна» і «NewsOne». Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір висловив стурбованість у зв’язку з рекомендаціями ВРУ РНБО та закликав українську владу відмовитися від введення санкцій проти телеканалів «112 Україна» і «NewsOne». Він підкреслив, що свобода слова та свобода засобів масової інформації є основними зобов’язаннями держав-учасниць ОБСЄ, які повинні дотримуватися і виконуватися. На думку Дезіра, навіть у межах захисту інтересів національної безпеки та протидії пропаганді будь-які контрзаходи, зокрема обмеження прав свободи ЗМІ, мають бути суворо обмежені за обсягом, пропорційними та захищеними від зловживань незалежною судовою системою.

Юридичні тонкощі

Цією постановою депутати фактично порушили Закон України «Про санкції». Історія незалежної України ще не знала випадків введення державою санкцій щодо власних резидентів, які здійснюють діяльність на підконтрольній їй території. Суть санкцій зводиться до непрямого впливу, тобто якщо держава не має можливості вплинути на когось безпосередньо, то вона змушена вдатися до введення санкцій. Чи чули ви колись, щоб Франція, Німеччина, США чи будь-яка інша розвинена країна світу вводила санкції щодо не іноземних, а своїх резидентів? Крім того, третя стаття Закону України «Про санкції» лише побічно допускає їх застосування до юридичних осіб, зареєстрованих і працюючих за українськими законами, і лише у випадках, коли їх контролером виступає фізична особа-нерезидент. Як відомо, власником принаймні одного із зазначених телеканалів є громадянин України. Тобто, підстав застосовувати санкції вже немає. Загалом ці телеканали не є суб’єктами закону про санкції.

Закон України «Про телебачення і радіомовленн» не допускає можливості припинити мовлення телеканалів на підставі одних лише санкцій без рішення суду. У цьому Законі нічого не сказано про те, щоб РНБО якимось чином могла впливати на анулювання ліцензій для телеканалів. Тобто РНБО не має повноважень закривати телеканали. Цей орган може хіба що ініціювати зміни до законодавства, які розширили б причини закриття телеканалів. Причому формальні причини для закриття телеканалів повинні надавати правоохоронні органи та Нацрада з телебачення і радіомовлення, а не ВРУ.

Чинне законодавство передбачає чітку процедуру позбавлення або не продовження ліцензій телеканалів, яка реалізується через попередження регулятора і суд. Будь-який інший шлях не є правовим і демократичним.

Вочевидь, що таке голосування депутатів – лише недолугий спосіб політичного позиціювання перед виборами, мовляв, вони протистоять російському впливу та агресії. З огляду на чинне правове поле України, таке голосування не може мати юридичних наслідків. Утім, секретар РНБО Олександр Турчинов уже встиг публічно заявити, що Радбез найближчим часом розгляне звернення парламенту, і навіть пообіцяв, що санкції будуть застосовані до засновників обох телеканалів. Деякі депутати комітету з питань свободи слова та інформаційної політики припускають, що РНБО може не торкаючись ліцензій, заблокувати ці канали, зокрема ухваливши рішення про заборону всім провайдерам їх ретранслювати.

Варто зазначити, що якщо б в ефірах цих телеканалів фіксувалася «пропаганда і розповсюдження ідеології тероризму», вони вже б давно були закриті. Тим часом, станом на сьогодні, немає жодного кримінального провадження щодо подібних фактів і тим більше відповідних судових рішень.

Стан свободи слова в Україні

Хоча Україна цьогоріч покращила свої позиції в рейтингу свободи преси, який вираховують «Репортери без кордонів» (вона посідає 101 місце в рейтингу між Ліваном та Бразилією), у нас залишається багато проблем. Найактуальніші – перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, обмеження доступу до публічної інформації та збільшення фізичних нападів на журналістів.

У вересні Інститут масової інформації (ІМІ) зафіксував в Україні 21 випадок порушення свободи слова та прав журналістів. З них 13 випадків – це фізична агресія щодо журналістів. Загалом з початку року ІМІ зафіксував 72 випадки перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, 28 випадків побиття журналістів, 25 випадків погроз та 15 випадків обмеження доступу до інформації.

У 2017 році на неокупованій території України ІМІ зафіксував 281 випадок порушень свободи слова, що більше, ніж торік (у 2016 році – 264 випадків, у 2015-му – 310 випадків, у 2014-му – 995 випадків). Лідером за кількістю порушень у 2017 році стала категорія «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» – 92 випадки (у 2016 році – 108 випадків, у 2015-му – 100, у 2014-му – 150, у 2013-му  – 130 перешкоджань). Друге місце посіла категорія «обмеження доступу до публічної інформації» – 41 випадок (у 2016 році – 30, у 2015-му – 33, у 2014-му – 14, у 2013-му – 13 випадків). Третє місце посіли погрози – 38 випадків (у 2016 році – 43, у 2015-му – 36 погроз, у 2014-му – 98, у 2013-му – 35). За кількістю порушень на четвертому місці опинилися напади і побиття журналістів – 30 випадків (у 2016 році – 30, у 2015-му – 58, у 2014-му  – 286). П’яте місце за кількістю порушень посіли кібератаки – 15 випадків (у 2016 році – 11 випадків, у 2015-му  – 17).

У такій складній ситуації зі свободою слова в Україні обговорюване рішення ВРУ може стати тривожним дзвінком. Особливої актуальності це питання набирає в контексті майбутніх виборів та породжує підстави говорити про боротьбу з інакодумством, причому головною зброєю виступають голослівні звинувачення, а не визначені законодавством правові процедури.

Антон Виноградов