Андрій Бобровицький вчить бути ближчими до природи

Віддалене село Юшки Кагарлицького району знамените ще й тим, що тут працює екоцентр, де можна ознайомитися з природним землеробством і будівництвом, спробувати різні давні ремесла й навчитися жити в гармонії з природою і собою.

Андрій Бобровицький, знаний експерт будівництва з природних матеріалів, ось уже шість років опікується проектом «Екоцентр Юшки», який є частиною великого проекту «Шлях додому», створеного для сучасних містян. А почалося все з того, що Андрій почав шукати найкращу місцину для того, щоб створити такий собі навчальний центр для тих, хто хотів би спробувати жити на землі й працювати на ній. Адже в багатьох міських жителів, хто хотів би переїхати на свою землю, є осторога, а чи зможуть вони там жити, оскільки такого досвіду в них немає. Таке місце знайшли в селі Юшки Кагарлицького району, де врахували всі показники – відсутність забрудненості, рівень ґрунтових вод, чистоту джерела, віддаленість від траси тощо.

Спочатку це були 4 га землі, які, за згодою місцевої влади, екоентузіасти взяли в користування й почали проводити різні заходи. А хтось і оселився, завів кіз, корів і почав займатися сироварінням. Ще тут були кузня, гончарна та швацькі майстерні. І людей зацікавлених чимало приїздило, оскільки часто проводили фестивалі, де знайомили всіх бажаючих із народними промислами, навчали працювати й будувати житло з природних матеріалів, вирощувати городину, не завдаючи шкоди довкіллю.

Але з 2014 року сталися певні зміни, місцева влада, з якою були лише усні домовленості щодо користування землею, змінилася, люди роз’їхалися: хтось знайшов собі місце для постійного проживання, хтось змінив рід діяльності, керівник на кілька років поїхав займатися саманним будівництвомдо Західної України. Та й сама територія, яку облаштували екоактивісти, зазнала руйнації – весняні та осінні підпали стерні перекинулися на поле з дерев’яними будівлямиекоцентруй знищили їх разом із частиною лісу.

Тож довелося відбудовувати все заново.Так з’явилися саманні кухня і лазня, облаштовані купальня й подача води з лісового джерела. Є навіть один подарований апі-будиночок, де можна спати на вуликах,і тир, де великі та малі хлопчики вправляються у влучності, кидаючи ножів старі дерев’яні колоди.

Та й люди сюди потяглися. Щоб усе зберегти й примножити, іншого виходу, як постійно тут жити, роз’яснювати людям шкоду від підпалів і гасити ці джерела займання, Андрій Бобровицький не бачить. Тож і оселився в селі, орендував хату неподалік, де на стіні повісив карту майбутньогоекоцентру і потроху втілює свій план будівництва. А тут буде і дитячий майданчик, і теплиці, і загальний дім для гостей, і ціле містечко з апі-будиночків. За словами керівника, цей проект розрахований на 3-4 роки, хоча, якщо поставити собі за мету й вкласти сюди чимало сил і грошей, то можна й за рік впоратися.

Торік він отримав усі документи на ці два гектари, підтвердивши легенду, що таки є в Україні люди, яким вдалося отримати у приватну власність свої законні два гектари землі. Щоправда, історія ця тривала досить довго і навряд чи завершилася б успіхом без участі спеціально навченого юриста із земельних питань. Але Андрій запевняє – і зараз декому з його знайомих любителів землі вдається таки безкоштовно отримати свою землю.

– У серпні планую зібрати будівельний фестиваль, де будемо практично знайомити з будівництвом із природних матеріалів, – розповідає про найближчі плани керівник проекту.– А щоб це не було надто нудно, запросимо ще й митців – скульпторів, художників для того, щоб вони створювали об’єкти пермакультурного ленд-арту, тобто такі вироби з природних матеріалів, які б ще й користь довкіллю несли. Приміром, вироби з очерету, де могли б поселитися осмії – такі рідкісні бджілки, чи оригінальні хатинки для джмелів. Щоправда, митці можуть внести свої корективи в правильне й безалкогольне життя екоцентру, бо, як виявилося, творчим людям без алкоголю важкувато проявляти свої таланти.

Аленасправді, поява таких веселих безтурботних людей ще більше зближує екоцентрівців із місцевим людом, оскільки селяни спочатку з осторогою ставилися до дивних непитущих сусідів, вважаючи їх чи то наркоманами, чи то сектантами. Тож стосунки потроху налагоджуються, активісти екоцентру на всі сільські свята влаштовують майстер-класи, узимку ходять колядувати, чим розчулюють бабусь до сліз. Щоправда, інколи бабусі скаржаться в сільраду на те, що екоактивістив лісовому озері купаються голі, тож ярлик сектантів про всяк випадок з екоактивістів не знімають.

Якщо ж говорити серйозно, то за ці роки в активістів з’явилося кілька місцевих друзів, які радо відгукуються на різні події та допомагають чим можуть– чи траву викосити, чи щось полагодити.

Цього року в екоцентрі будували семиповоротнийлабіринт, який у багатьох культурах використовували в давніх містеріях. Зробили йогодіаметром 53 метри, і це дає йому всі шанси стати найбільшим стаціонарним в Україні. Це таке місце для того, щоб подумати й прийняти вірне рішення, запевняє Андрій. Для його створення розчистили частину лісу, розставили кілки, пересадили рослини, які згодом мають утворити стіни лабіринту. Будуть тут і фруктові дерева, і кущі, і ароматичні трави. Проте тут не ставили за мету зробити непролазні хащі, просто вирішили впорядкувати місце для роздумів і ще одну туристичну цікавинку. До того ж нещодавно це місце розмістили в мережах для мандрівників, як кемпінг, куди можна приїхати відпочити зі своїм наметом. І планують залучити іноземних волонтерів, щоб обмінятися міжнародним досвідом створення подібних центрів.

Самі творці бачать користь у створенні екоцентрув тому, щоб тут кожен зміг на практиці перевірити будь-які ідеї – від створення пасіки чи сонячної сушарки для овочів до мережіекопоселеньу всьому світі. Тут навчають усіх бажаючих основам прикладної екології і реалізації екопроектів на власній землі. Тут кожен може розвивати свій напрям, навчати інших, розвиватися в уже існуючих напрямках: пасіка, пермакультурне городництво, екобудівництво, кераміка, ленд-арт, фестивалі. А можна просто приїхати на кілька днів для того, щоб пожити в тиші, походити по землі босоніж, знайти відповіді на важливі запитання всемиповоротному лабіринті, попити чистої води з джерела, поплавати в чистому озері. І зустрітисяіз цікавими людьми, які вражають різнобічними вподобаннями та мудрим ставленням до життя й довкілля.

Ольга СОЛОМКА